Розвиток дитини є нерівномірним. На одних етапах зміни у дитячій психіці відбуваються повільно та поступово (стабільні періоди), на інших - бурхливо й швидко (критичні періоди).
Криза настає непомітно, дуже важко визначити момент її початку й завершення. Апогей кризи ми, батьки, бачимо й перетворюємо його у "важковиховуваність". Певно, читаючи попереднє речення, згадали моменти, коли ваша дитина буває некерованою... А може саме зараз у вашої дитини криза, може саме зараз ви потрібні їй...
Криза семи років
Це перехідний період, це криза саморегуляції. Трішки розглянемо "симптоми".
1. Втрата безпосередності поведінки. Між бажаннями та вчинками вклинюються внутрішні переживання щодо правомірності чи доцільності своїх дій.
2. Манірність поведінки. Намагаючись виправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві.
3. Симптом "гіркої цукерки". Дитині погано, але вона намагається це приховати.
Семирічна дитина не може стримувати свої емоції, почуття, не вміє керувати ними. Тому виникають труднощі у вихованні, дитина замикається в собі й часто стає некерованою. І лише батьки, батьківська любов, розуміння, терплячість можуть стати помічниками у виході з цієї кризи. Пам'ятайте, що неправильне виховання, неприйняття дитини, гіперопіка, егоцентризм можуть викликати невротичні реакції у дітей.
Найкращий "лікар" - це батьківська любов!!!
Агресивна дитина
З кожним роком до школи приходить все більше дітей з нестійкою поведінкою, яка переростає у агресію. Та й досить часто зустрічаються перетворення з "хорошого хлопчика" на задеркуватого...
Прояви люті з елементами агресивної поведінки вперше спостерігаються тоді, коли бажання дитини з якоїсь причини не виконуються. Перешкодою до виконання бажання є заборона чи обмеження зі строни дорослих. Як правильно поводити себе в таких ситуаціях? Бажано перевести активність дитини у інший напрямок. Відволічіть її увагу від предмета бажання чимось іншим.
Велике значення для прояву агресії у молодшому шкільному віці має популярність дитини серед однолітків. Не маючи адекватних засобів спілкування у групі, дитина намагається кулаками зайняти лідерство.
Безумовно, якщо ви помічаєте у своєї дитини прояв агресії, необхідно ретельно аналізувати її причини.
Пропоную поради для досягнення успіху при спілкуванні з такими дітьми:
- Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу - найменш ефективні способи подолання агресії.
- Дайте дитині можливість виплеснути свою агресію, дозвольте їй "побити" подушку або розірвати "портрет" її ворога.
- Показуйте дитині власний приклад ефективної поведінки.
- Не соромтесь зайвий раз приголобути свою дитину.
Я завжди пропоную батькам змайструвати для дітей ляльку Бобо (з підручного матеріалу, зі старої подушки тощо). Таку ляльку дитина може спокійно бити, виміщуючи на ній накопичені за день негативні емоції. Безболісно проявивши свою агресію, дитина стає більш спокійною у повсякденному житті.
Чому важливо вкладати дитину спати не пізніше 21:00
Усе своє дитинство ми чули фразу: “Дев’ять годин. Дітям пора спати”!
Поступово звички міняються, причому не лише у дорослих, але і у дітей. Якщо раніше в 9 вечора ми вже лежали в ліжку, то сучасну дитину в цей час важко умовити навіть надіти піжаму.
Дитина повинна лягати спати рано. І не потрібно ніяких виправдань! Це необхідно тому, що гормон росту починає вироблятися в четвертій стадії сну, тобто приблизно в 00:30 годин, якщо лягти рівно в 21:00. Якщо дитина лягає спати дуже пізно, у неї залишається менше часу на вироблення цього гормону що серйозно впливає на її ріст.
До того ж, згідно з експериментами в цій області, діти з правильним режимом сну більше сконцентровані на уроках і краще запам’ятовують матеріал. Ще один значний плюс в тому, що діти з режимом мають менший ризик розвитку хвороби Альцгеймера в дорослому віці, оскільки, за словами лікарів, є тільки дві речі, які уповільнюють цю хворобу: сон і фізичні вправи.
Стежити за звичками свого чада ― завдання батьків. Ясна річ, що ви працюєте увесь день і єдиний час, коли можна відпочити, доводиться на вечір. Але не варто забувати, що діти переймають усі звички дорослих, тому у ваших інтересах простежити за режимом дитину. Адже це неодмінно позначиться на його майбутньому, як фізичному, так і психічному.
 |
Як навчити дитину адаптуватися до життєвих змін
Ми намагаємося зробити світ для наших дітей структурованим і передбачуваним. Ми докладаємо багато зусиль, щоб створити їм розпорядок, і говоримо їм про свої очікування.
Ми хочемо, щоб їх життя було стабільним і безпечним. Коли діти виростають, ми сподіваємося, що така дисциплінованість допоможе їм вистояти в мінливому світі. Але як підготувати дитину до злетів і падінь, які неминуче будуть траплятися в її житті? Один із способів - розвинути в неї позитивне ставлення до змін.
Позитивне ставлення означає не наївність або придушення почуттів, а реалістичну оцінку позитивних і негативних моментів, пов'язаних зі змінами. З одного боку, зміни допомагають нам набути нового досвіду та сприяють нашому благополуччю. З іншого боку, якщо зміна пов'язана з втратою, людина повинна прожити втрату, упоратися зі своїми почуттями. І якщо зміни стають для нас перешкодами, це означає, що ми можемо використовувати їх собі на користь і повинні бути до них готові.
Щоб розвинути в дитини позитивне ставлення до змін, можна використовувати такі стратегії:
1. Хоча ми й намагаємося зробити життя дитини безпечним і передбачуваним, час від часу в ньому відбуватимуться зміни, іноді - трагічні. Ми можемо використовувати цей досвід для того, щоб навчити дитину адаптуватися. Перш за все, потрібно деякий час поспостерігати за нею. Зверніть увагу на те, як вона реагує на можливі зміни. Її реакція завжди однакова? Чи виявляє вона завзятість? Можливо, вона відчуває занепокоєння чи страх? А може, вона з нетерпінням чекає змін? Така поведінка може проявлятися в неї і в дорослому житті. Ваше завдання - змінити негативні установки дитини, поки вони не вкоренилися в її свідомості.
2. Коли дитина зіштовхується з новою ситуацією або майбутніми змінами, поговоріть з нею про її почуття. Іноді це буває непросто. Залежно від віку, темпераменту дитини й конкретної ситуації дитина легше чи важче може говорити про свої почуття. Якщо вона не може конкретизувати свої почуття, наштовхніть її на думку. Розкажіть схожу історію зі свого життя й поясніть, що відчували в той момент. Молодшим дітям можна почитати книжку з картинками, де головний герой потрапляє в схожу ситуацію.
3. Дозвольте дитині сумувати про втрати, які трапляються в її житті. Визнайте реальність її втрати й підтримайте її. Якщо дитині не дозволено висловлювати свою печаль, це може підвищити її тривожність і привести до депресії.
4. Зрозумійте, як дитина дивиться на світ. Її почуття з приводу майбутніх змін тісно взаємопов'язані з її розумінням того, що відбувається. Якщо вона думає, що коли ви переїдете в інше місце, вона не зможе знайти собі друзів, імовірно, вона відчуває смуток і страх. Відверто запитайте дитину, що вона відчуває з приводу майбутніх подій.
5. Переконайтеся, що дитина мислить не категорично. Категоричне мислення - це схильність бачити весь світ у чорно-білих тонах і ставитися до змін песимістично.
Дитина може вживати слова «ніколи», «завжди», «кожен», «ніхто» й т. ін. Наприклад, вона використовує такі фрази: «У мене ніколи не буде друзів у новій школі», «У всіх уже є друзі» або «Ніхто не захоче дружити зі мною». Саме так дитина бачить ситуацію, але об'єктивно це не так. Ваше завдання - поставити під сумніви такі твердження дитини й допомогти їй побачити майбутнє в більш оптимістичному світлі. Якщо ви постійно ставите під сумнів категоричне мислення дитини, вона сама починає мислити по-іншому.
6. Підготуйте дитину до того, що деякі її страхи можуть виправдатися. Наприклад, якщо на новому місці дитина не може ні з ким познайомитися, запропонуйте їй поговорити з кимось на автобусній зупинці або спеціально познайомитися з сусідами. Зрозуміло, якщо дитина дуже сором'язлива, ви повинні це врахувати. Крім того, запитайте дитину, який вона сама бачить вихід із ситуації, що склалася. Навчіть дитину передбачати обставини - це допоможе їй протягом усього життя. Проактивні люди здатні контролювати обставини, більш задоволені життям.
7. Запропонуйте дитині уявити позитивний результат події. Нехай вона подумає, які можливості дає їй ця ситуація. Така вправа вчить дитину оптимізму. Через деякий час дитина сама привчиться мислити позитивно.
8. Після того, як дитина змогла адаптуватися до змін, акцентуйте її увагу на досягненні. Нагадайте їй, які песимістичні очікування були в неї раніше, і порівняйте їх з реальністю. Це допоможе дитині змінити своє сприйняття реальності в майбутньому.
 |
Поведінка дошкільнят: чому діти так роблять?
У поведінці дошкільнят і підлітків є багато спільного
Багато батьків підлітків погодяться: поведінка підлітків і дошкільників має багато спільного, тільки дошкільнята менші, і їх поведінка менш проблемна. І одні, й інші знаходяться в певній фазі свого розвитку, яка настає після спокійного та простого періоду.
Дошкільний вік і дивує, і лякає батьків. Але насправді боятися нічого.
Як зрозуміти дошкільника?
Головна особливість дошкільного віку полягає в тому, що дитина в цей час учиться ходити. Спочатку вона робить перші невпевнені кроки. Але як тільки вона навчиться впевнено ходити, будьте уважні. Перед нею тепер відкривається новий світ, і щодня вона досліджує все, до чого може дістатися. А якщо дитина не може щось дістати, вона намагається навчитися це робити.
Молодші дошкільнята (1-2 роки, іноді менші)
Молодші дошкільнята менше говорять і рухаються, але вони вчаться стрімкими темпами. Дивно, як швидко вони вчаться ходити, потім бігати, потім здійматися вгору. Вони завжди готові випробовувати межу своїх можливостей і своїх кордонів, особливо тоді, коли вони тільки навчилися ходити, і все навколо здається їм новим. Молодші дошкільнята дуже допитливі й намагаються випробувати все, чого не робили раніше.
Наприклад, дитина в цьому віці може наполегливо раз по раз підніматися по сходинках, навіть якщо батьки їй це забороняють. Дитина бачить, як її батьки ходять по сходах, і вважає це заняття дуже цікавим. Навіть коли батьки сварять її за те, що це небезпечно, вона лише сміється й повторює свої спроби. Для неї це весело.
Таким чином, діти наражають себе на небезпеку. Їх захоплює все нове, але вони не розуміють, що при цьому ризикують. Батьки повинні подбати про те, щоб зробити простір у будинку безпечним для дитини й запобігти її ризикованим діям. Заходи безпеки можуть включати в себе встановлення огорож для сходів, замків, накладок для розеток і дверних ручок, кутових накладок. Також слід зберігати поза досяжністю дитини побутову хімію, ліки та продукти, якими вона може вдавитися. Коли дитина зацікавилася чимось, що може бути для неї небезпечним, батьки повинні відволікти її, спрямувати увагу на більш веселе й безпечне заняття. Наприклад, якщо вона зацікавилася кухонною плитою, батьки можуть дати їй іграшку, яка розмовляє.
Старші дошкільники (2-4 роки)
Старші діти більше говорять, ніж молодші. Коли дитина навчилася ходити й говорити, вона прагне до більшої самостійності. Вона тепер не хоче, щоб батьки брали її на руки й качали. Вона хоче робити все, що їй захочеться, коли захочеться.
Прагнення дитини до самостійності може викликати деякі труднощі (наприклад, вона може впадати в істерики), проте в цей період її можна навчити багатьох речей. Вона хоче все знати, ставить багато запитань. Відповідаючи на ці питання й пояснюючи дитині, як усе влаштовано у світі, ви сприяєте її розвитку.
У цьому віці дитина також копіює манери, мову та звички батьків. Тому вам потрібно бути надзвичайно уважними до того, що ви робите й говорите. Це ваш шанс прищепити дитині хороші манери, любов до спорту та звички здорового харчування, навчити справлятися зі злістю, правильно вимовляти слова й т. ін. Ці звички залишаться з нею на все життя.
Як навчити дошкільника вживати їжу та привчити його до горщика
Дошкільник і харчування. Пройшли ті часи, коли ви годували дитину свіжими різнокольоровими овочами, а вона сприймала це з посмішкою. Коли діти стають самостійнішими та вчаться приймати рішення, вони часто відмовляються від здорової їжі. Чому так відбувається? У цьому віці в них швидко розвивається смак. Тому дитина віддає перевагу солодким та приємним на смак продуктам (наприклад, фрукти або сир) та відмовляється від гіркуватих (таких як, наприклад, броколі). Такі смакові переваги склалися в процесі еволюції, ще з часів печерних людей. Гірка їжа могла бути отруйною, тому підсвідомо дитина її уникає. Звичайно, зараз ми розуміємо, що гірка їжа може бути їстівною, більш того - ми не дозволяємо нашим дітям харчуватися абичим.
Покажіть дитині приклад здорового харчування. Поясніть їй, що здорову їжу потрібно їсти для того, щоб вирости. Можна вдатися до невеликих хитрощів і давати дитині здорові продукти, коли вона про це й не підозрює (наприклад, додавати їх у страви, які вона любить). Так вона поступово полюбить здорову їжу.
Як привчити дитину до горщика. У віці 18-24 місяців дітей можна привчати до горщика. Коли дитина навчилася ходити й говорити, саме час для того, щоб батьки переходили від використання підгузків до горщика.
Прагнення стати дорослим - нормальна поведінка дошкільника
Самостійність і допомога батьків. Дитина може сказати: «Хлопчик на майданчику назвав мене маленькою дитиною. Я не маленький, я вже великий!» Маленькій дитині, яка намагається жити у світі дорослих, важко чути такі слова. У дошкільному віці дитина вже може самостійно вдягнутися, узутися, застелити ліжко, скласти рушники, накрити стіл - одним словом, виконувати багато простих дій. Навіть якщо вона робить це неправильно (а саме так буває в більшості випадків), вона докладає зусиль і почувається при цьому дорослою. З часом дитина буде виконувати ці дії краще та краще. Пізніше вона зможе виконувати домашні обов'язки самостійно.
Як розвинути мовлення дитини
Невербальні сигнали. Поки словниковий запас дітей недостатньо розвинений для того, щоб взаємодіяти з навколишнім світом, вони використовують невербальні сигнали. З їх допомогою діти повідомляють батькам, чого вони хочуть або не хочуть, як себе почувають і що їм цікаво. Один із кращих невербальних сигналів - посмішка. З її допомогою дитина показує свою задоволеність або схвалення. Вона посміхається, коли ви дістаєте її улюблену іграшку або бавитеся з нею.
Посмішка може зникнути з обличчя дитини так само швидко, як і з'явилася. У такому випадку потрібно подивитися в очі дитині. Очі можуть висловлювати печаль, страх, здивування, втому або нудьгу. Ви більше півгодини перебували поруч з дитиною й бавили її? Це могло набриднути їй і, можливо, зараз вона хоче зайнятися чимось іншим. Прийшов час денного сну? Зверніть увагу, чи не тре той хлопчик очі, чи не сонні вони. Ви сказали щось занадто голосно? Дитина може припинити посміхатися й широко відкрити очі, тому що вона злякалася.
Також дитина часто вказує пальцем на те, що їй потрібно. Батькам необхідно перепитувати дитину, називаючи предмет, на який вона вказує: «Ти хочеш ...?», торкаючись до цього предмету. Якщо дитина опускає палець і посміхається - ви правильно її зрозуміли.
Іноді такий жест дитини означає не конкретний предмет, а дію або абстрактне поняття. Наприклад, дитина може показувати пальцем на двері, щоб ви пустили її на вулицю. Навіть у такому випадку потрібно перепитувати дитину й називати те, що вона просить ( «Ти хочеш на вулицю») і спостерігати за її реакцією.
Погана поведінка в дошкільнят
Дитина кусається, штовхається, б'ється. Така поведінка - негативні невербальні сигнали дитини. Вперше вони виявляються рано й можуть залишатися і в старшому підлітковому віці. Таким чином дитина висловлює своє розчарування, тому що вона не може знайти правильні слова, щоб висловити свої почуття. Також дитина за допомогою такої поведінки привертає увагу й перевіряє кордони. Що ж робити батькам у таких випадках?
Перш за все, потрібно відвести дитину з місця події й переконатися, що інший малюк, якого ваша дитина вкусила чи вдарила, в порядку. Якщо ви в першу чергу почнете лаяти свою дитину, вона отримає увагу, яку хотіла, і зрозуміє, що цього легко домогтися за допомогою поганої поведінки.
Скажіть дитині: «Ми не б'ємося, не кусаємося й не штовхаємося. Ми доброзичливі один до одного». Після цього дитина повинна попросити вибачення у того, кого вона вдарила або вкусила (якщо діти ще маленькі, вони можуть обійнятися або потиснути один одному руки. Можна також вибачитися словесно). Потім дитина повинна понести покарання: її можна поставити в куток або позбавити будь-яких привілеїв.
Спробуйте зрозуміти, чому дитина так вчинила. Може, вона хотіла погратися з іграшкою свого брата чи друга? Або вона засмутилася через те, що її не взяли до гри? Може, вона була стомленою чи їй було нудно? А може, вона хотіла привернути увагу? Усі перераховані причини можуть стати для дитини цінним уроком. Навчіть її ділитися, бути чесною, по черзі виконувати завдання та привертати увагу позитивними способами.
Мільйон запитань. Ставити запитання - одне з найулюбленіших занять маленьких дітей. Оскільки вони вже вміють висловлювати свої думки за допомогою слів, вони хочуть знати якомога більше.
Як називається цей жук? Чому на руках росте волосся? Чому я повинен лягати спати? Куди дівається сонце вночі? Чому ця людина така стара? Дитина може ставити найрізноманітніші запитання. Вони виникають випадково або випливають зі спостережень дитини. У будь-якому випадку можна використовувати цю ситуацію для навчання. Розкажіть їй про жуків, про те, чому росте волосся на руках, або про те, що не можна обговорювати зовнішні недоліки людини в її присутності.
Зрозуміло, терпіння батьків не безмежне. Якщо ви втомилися відповідати на питання, можна відволікти дитину яким-небудь заняттям або запропонувати їй запитати в тата.
Дошкільнята й денний сон
Денний сон - необхідний елемент розпорядку дня дошкільника. Маленькі діти дуже активні, і посеред дня їм потрібен відпочинок, щоб відновити енергію. Денний сон також допомагає їм відновити розумові та емоційні сили, запобігає нервовим зривам та істерикам.
У дитячому віці діти добре сплять удень. Укладаючи їх спати, батьки й самі отримують можливість відпочити. Згодом діти лягають спати вдень менш охоче. У таких випадках можна запропонувати дитині почитати або спокійно пограти м'якими іграшками. Це теж дозволить їй відпочити.
Дошкільний вік - веселий період у житті дитини
Дошкільний вік, як і підлітковий, може викликати труднощі у батьків. Але разом з тим це дивовижний період, коли дитина дізнається багато нового та вчиться багатьох речей. Потреба дитини в самостійності, що постійно зростає, завдає батькам багато незручностей. Але не турбуйтеся: усі негативні моменти дошкільного віку минуть, коли дитина стає дорослішою. Насолоджуйтеся цим періодом: коли він закінчиться, ви будете за ним сумувати.
Як виховувати дитину без криків і покарань
Немає коментарів:
Дописати коментар